"Про оновлення інформації на сайті (не на цьому)."
(вірш роздуми про альфа-частку)

Учора камні я копав, сьогодні в руки лінзу взяв,
за браком (відсутністю) інших інструментів,
через неї камінь розглядав.

У лінзи випукла поверхня збирає проміні у себе,
а на опуклої поверхні, із стелі ламп зображень є.
Відбите світло видно краще, від лампи ближньої воно,
перекриває сектор зору, не видно камінь через нього.
На цім зображенні від лампи і ще зображення двох ламп –
це є зображення вторинні від внутрішнього відбиття.
Міняю фокус лінзи, я, її наближуючи з оком,
це світло лампи віддаляє, але вона висить на стелі, -
фантом це (від) світловідбиття.
Висить і друга лампа, світить, вона фантом свій теж дає,
але є поле зору різним, опуклий фокус меншим є.
Система ця стаціонарна, квазістабільний її стан,
На ці властивості оптичні, розпад ніяк не повпливав.
Дисперсія зображень менша, коли у зору менший кут,
від ламп зображення вторинні (внутрішнього відбиття),
є меншими, чим основне (прямо відбите),
я бачу їх до себе ближче, і їх у полі зору – три (одне велике і два малих).
Перевернув на кут Пі лінзу, до ока випукла вона,
змінили розміри всі лампи, перевернулися на Пі,
і, в полі зору, їх чотири.

Так, думав я про альфа-частку, енергії потенціал,
і про бар’єр енергетичний, що він насправді означає;
який у електрона імпульс, коли є випуклим протон,
з протоном іншим є опуклість, чи є упуклість міжпротонна;
який зв'язок протон-нейтронний і у протон-нейтронних пар,
щоб утворилась альфа-частка, її заряд, потенціал,
як осцилюється нейтрино в полі нейтрона у ядрі,
або на полі у протона, яка різниця в цьому є?
Як цю побачити різницю, який її діапазон, якщо він 0,1 еВ, –
опуклість – випуклість чого?
Який процес взаємодії міняє напрямок нейтрино,
і стан його енергетичний змінитись може після цього?

Якщо втомились Ви читати, чи уявити ці слова,
то, - спробуйте намалювати, і перевірити вірша.

04.03.2024, автор вірша-роздума, - радіоеколог, медичний психолог.
На сайті (не на цьому) щось змінити треба,
можливо перевірять щось.
Не знаю, - зміни як придумать,
щоб було світло від цього.
Дурню не хочу написати,
невідповідність з тим, що є.
Хто хоче казки розказати,
то напишіть ось тут про це.

Якщо у Ває є будь-які практичні зауваження до правильності фізичної сутності цього вірша,
Ви можете написати про такі зауваження тут, вони будуть враховані, і цей вірш,
за наявності у мене такої можливості, відредагується.

Роздуми про фізичний смисл вірша
"Про оновлення інформації на сайті (не на цьому)."
(вірш роздуми про альфа-частку)

Якщо представити систему з двох протонів, то між ними, очевидно, повинні діяти електромагнітні сили взаємного відштовхування, але якщо ці протони пов'язані в атомному ядрі силами ядерної взаємодії у сукупності з двома нейтронами, то нейтрон, як елементарна частка, що має у "зв'язаному стані" електрон може розподілити енергію звязку електрона між двома протонами але, при цьому важче розподілити енергію нейтрино (антинейтрино) бо чим менший розмір елементарної частки тим важче заставити таку частку квантуватися (ділити свою енергію). Таким чином, емпірично, система протон-нейтрон не є симетричною, така властивість цієї асиметричної системи утворює так звану "енергетичну яму", яка сприяє для утворення інвесійної пари: протон-нейтрон/протон-нейтрон, яка представляє собою ядро атому гелію або альфа-частку.
Процес утворення інверсійних пар протон-нейтрон/протон-нейтрон у ядрах атомів важких хімічних елемепнтів може мати статистичний ймовірнісний характер, який залежить від поєднання багатьох просторово-координаційних і енергетичних умов атомного ядра, та може мати залежність від часу, яка прямо пропорційна ймовірнісній залежності поєднання координат нуклонів атомного ядра та енергетичних умов в утворення окремого стійкого коливального контуру інверсійної пари протон-нейтрон/протон-нейтрон і, практично, характеризується періодом розпаду (напіврозпаду) атомного ядра.

04.03.2024 автор тексту (особистої думки) - радіоеколог, медичний психолог.

Якщо у Ває є будь-які практичні зауваження до правильності фізичної сутності цього опису, Ви можете написати про них тут, і я постараюся виправити цей текст з урахуванням Ваших зауважень.

Про час, як поняття "ізостатитчної рівноваги".
В геономії, - науці про Землю, є поняття ізостатичної рівноваги, яке означає, що на певній глибині літосфери сили зовнішнього і внутрішнього тиску перебувають в стані рівноваги. Такий стан є досить умовним поняттям балансу усіх сил, які діють на поверхню (шарового сегменту), яка характеризується умовним станом ізостатичної рівноваги.

Теперішній час теж досить умовно можна охарактеризувати поняттям "ізостатичної рівноваги часу", тобто - певним балансом між часом минулим, який пройшов, і майбутнім часом, який ще не настав.
Але характеристикою часу теперішнього життя, як і у минулому, є настання певних подій, які у свідомості людей стають "ознакою часу".
Визначальними природними подіями для живої людини є зачаття, народження і смерть.
Усі інші події, які відбуваються у житті людини можна охарактеризувати як події набутого досвіду, тоб-то події суб'єктивного сприйняття часу.
Процес життєдіяльності людини (гомеостазу) теж можна охарактеризувати як процес свідомого і несвідомого прагнення і набуття стану "ізостатичної рівноваги" обмінних процесів людини і навколишнього природного середовища.

Як кажуть видатні фізики сучасності (приблизно так): що для створення будь-якої серьозної теорії необхідно знайти (сформулювати) фундаментальні принципи симетрії.
На практиці, в житті, переважно виходить так, що симетрія, є певним ідеалізованим поняттям свідомості людини до якого вона прагне, проте, на практиці людина стикається з асиметричними випадками повсякденності до яких намагається пристосуватися, що по суті і є певним прагненням до ізостатичної рівноваги між внутрішнім самопочуттям людини і умовами навколишнього природного середовища.

Знайома мені вчена людина, яка вивчала труди В. І. Вернадського (про біосферу, геохімію, біогеохімію) казав мені, що на думку В. І. Вернадського біосфера перебуває у стані надзвичайно високоточного балансу (енергетичного, речовинного і видового), який дає змогу для функціонування і співіснування усього видового біорізноманіття.
На мою думку, це теж можна охарактеризувати певним прагненням до стану "ізостатичної рівноваги" (енергетичного, видового і речовинного балансу).

Час, як ідеалізоване поняття, також можна охарактеризувати законом мінімума (Закон Лібіха (Юстуса фон Лібіха)), що теж не суперечить поняттю ізостатичної рівноваги, і у самому екстремальному значенні, - означає границю (межу, крайню точку) між життям і смартю. І, якщо для усього тіла така межа може бути не однозначним поняттям за ознаками біологічного функціонування, то для свідомості і мозку момент смерті означає однозначні і незворотні зміни повної втрати свідомості і самосвідомості та здатності до керування власним тілом.

Як то кажуть (у законослухняних суспільствах), в яких не прийнйято публічно висловлюватися про воскресіння Ісуса Христа, що не можна (примусово, насильно) нав'язувати свої погляди і периконання, то ніяки погляди і периконання я не намагався нікому (примусово, насильно) нічого нав'язувати. Я вважав, що написане мною читають свідомі дорослі люди.
Свою смерть, як неминучий факт, я усвідомив ще в дитинстві, це був тоді для мене шок.

До написаного мені не має що добавити.
Оскільки я намагався нікого не ображати, то можу попоросити вибачення тільки за мою глупість і певні помилки, які тут свідомо і несвідомо були мною допущені.

Більше продовжувати цю тему особисто для себе не вважаю за потрібне, бо той, хто намагався щось зрозуміти мав таку можливість, навіть не зважаючи на ті помилки, які були мною допущені при описанні комплексу проблем, які пов'язані з біогеохімічними ефектами потрапляння важких трансуранових радіоактивних хімічних елементів у навколишнє природне середовище внаслідок Чорнобильської катастрофи 26.04.1986 року.

За наслідками втрат для людства порівнювати Чорнобильську катастрофу з Другою світовою війною не можна.
Але, якщо хто розуміє, то Чорнобильська катастрофа є страшним і трагічним прикладом марнування часу, час, який наближувався до катастрофи, який міг призвести до інших подій і їх наслідків, але не призвів, бо ніхто нічого для цього практично не зробив, і це стало фактом.
Час ліквідації Чорнобильської катастрофи і її наслідків став часом боротьби з невідомою і страшною загрозою, яка внаслідок вторинних ланцюгів катастрофічних подій могла стати жихливим продовженням Чорнобильської катастрофи. На щастя, і завдяки героічним і саможертовним вчинкам ліквідаторів, таких наслідків не сталося.

Писати про час, для марнування часу я вважаю невиправданою справою з точки зору часу, який є незворотнім процесом цього життя, бо щось додати краще до поняття "ізостатичної рівноваги часу", крім "вічного часу майбутнього вічного життя" я не можу, але це не є темою Чорнобильської катастрофи і темою цього блогу "амеріцій-241".

Усім, хто читав, думав, переживав, дякую.

18.03.2024 року від різдва Ісуса Христа на планеті Земля, автор - радіоеколог, медичний психолог.

Дивлюсь, як швидко позабули,
сьогодні дату, що прийшла...

Війна в Чорнобилі минула?
Була в Чорнобилі війна.
Наскільки-то вона пройшла?
Пропорцію просту складаю:
в ній 38 (років) буде х,
а 100%(нажаль, - лише 50%) буде 24110 літ,
і результат її отримав = 0,1576109%,
тепер, - Чорнобильській війні?

Та, звісно, що таке не вірно,
а, яякщо вірно, то не все.
Ви перевірте, оцініте,
і результат свій запишить,
щоб подивився його світ.

Свою методику скажите,
як визначати слово "мир",
і, як війну в нім відділити,
і наслідки минулих війн.

Хотів я більше написати,
але не треба, промовчу;
я бачив вчора тих солдатів,
які проходили війну...
Один казав, не по геройські: корови дошки їли там,
голодні коні підлогу гризли,
були собаки зголодніли в цепах,
безсилі навіть встати,
така - Чорнобильська біда.

Солдати бачили багато...

Світле майбутнє не настало.

Забули мир ми назавжди?

26.04.2024 року, автор вірша на Чорнобильску тематику - радіоеколог, медичний психолог.