(Далі по тексту Методичних вказівок…)
Поглинута доза (D), яка визначається як відношення середньої енергії, яка передається іонізуючим випроміненням (∆ω) в елементарному об’ємі до маси речовини в цьому об’ємі (∆m): D=∆ω/∆m, що в системі Сі є одиницею поглинутої дози, яка позначається як грей (Гр). Грей дорівнює поглинутій дозі іонізуючого випромінювання, при якій речовині масою 1 кг передається енергія випромінювання 1 Дж (1Гр = 1Дж/кг).
Застосовують часто похідні одиниці: мікрогрей (1мкГр = 10^-6 Гр), мілігрей (1мГр = 10^-3 Гр), сантігрей (1сГр = 10^-2 Гр), кілогрей ((1кГр = 10^3 Гр), мегагрей (1МГр = 10^6 Гр).
Позасистемна одиниця поглинутої дози – рад. Рад відповідає 100 ерг енергії любого виду іонізуючого випромінювання в 1г опроміненої речовини. 1рад=100ерг=10^-2 Дж/кг=10^-2Гр; 1Гр=100рад.
Якщо сума кінетичних енергій, які уносяться з елементарного об’єму зарядженими частками, утвореними в його межах дорівнює енергії, яка цьому об’єму передається зарядженими частками, що утворилися за його межами, то говорять о наявності умов рівноваги заряджених часток. В цих умовах поглинута доза D дорівнює кермі К в цій точці середовища.
Керма – відношення суми початкових кінетичних енергій ∆Ек усіх заряджених часток, утворених опосередковано іонізуючим випромінюванням в елементарному об’ємі, до маси ∆m речовини в цьому об’ємі: К=∆Ек/∆m.
В загальному випадку поглинута доза і керма не рівні, так як керма характеризує виділену в певному об’ємі речовини енергію вторинних заряджених часток, а поглинута доза – енергію випромінювання, яка поглинається цим об’ємом. Одиниці вимірювання керми і потужності керми не відрізняються від таких для поглинутої дози і її потужності.
Експозиційна доза (х) фотонного випромінювання – відношення сумарного заряду ∆Q усіх іонів одного знаку, створених в повітрі, коли усі електрони і позитрони, вивільнені фотонами в елементарному обємі повітря з масою ∆m, повністю зупиняться в повітрі, до маси повітря в цьому обємі:
Х=∆Q /∆m.
Термін експозиційна доза встановлений тільки для фотонного випромінювання з енергією від 1кеВ до 3 МеВ.
Одиниця експозиційної дози в Сі є кулон на кілограм (Кл/кг). Ця одиниця експозиційної дози, при якій усі електрони і позитрони, які вивільнені фотонами в повітрі масою 1кг, утворюють іони, які несуть електричний заряд 1 Кл кожного знаку.
Позасистемною одиницею експозиційної дози – рентген (Р), визначається по іонізаційній дії рентгенівського і γ-випромінювання на повітря. 1Р – це експозиційна доза рентгенівського або γ-випромінювання, при якій відповідне їм корпускулярне випромінювання (тобто електрони) утворюють в 1 см^3 повітря при нормальних умовах таку кількість іонів, що їх сумарний заряд дорівнює одній електростатичній одиниці кількості електрики кожного знаку. При цьому мається на увазі, що заряджені частки, які утворились в 1 см^3 повітря, витратять усю отриману енергію на іонізацію. Дозі 1 Р відповідає утворення 2,06·10^9 пар іонів в 1 см^3 повітря (при 0 градусах Цельсія і 760 мм рт.ст.). На створення такої кількості іонів необхідно витратити енергію, яка дорівнює 88ерг/г. Таким чином 88 ерг/г є кінетичним еквівалентом рентгена.
Між одиницями рентген і кулон існує таке співвідношення:
1Кл/кг = 3,88·10^3 P;
1Р = 2,58·10^-4 Кл/кг.

В певній точці середовища, опроміненій рентгенівським або γ-випромінюванням в умовах рівноваги заряджених часток, експозиційна доза Х пов’язана з поглинутою дозою D в речовині таким співвідношенням: D=f·Х, де f – перехідний множник, який залежить від хімічного складу речовини і енергії фотонного випромінювання.
Перехідний множник f від поглинутої до експозиційної дози для фотонів з енергіями від 10 кеВ до 2 МеВ в умовах рівноваги заряджених часток
Енергія фотонів; Вода; Мязи; Кістки
рад/Р
10 кеВ 0,91 0,92 3,46
50 кеВ 0,90 0,93 3,52
100 кеВ 0,95 0,96 1,45
400 кеВ 0,97 0,96 0,93
1000 кеВ 0,97 0,96 0,93
2000 кеВ 0,97 0,96 0,93

Якщо опромінене середовище – повітря, то при любій енергії фотонів перехідний множник f=0,87 рад/Р, що свідчить про те, що експозиційна доза 1Р відповідає поглинута доза в повітрі 0,87 рад (8,7·10^-3 Гр).
При опромінені живих організмів, зокрема, людини, виникають біологічні ефекти, величина яких визначає ступінь радіаційної небезпеки. Для даного виду випромінювання радіаційні ефекти, які спостерігаються, в більшості випадків пропорційні поглинутій дозі. Однак при одній і тій же поглинутій дозі в тканинах і органах біологічний ефект стає різним для різних видів іонізуючого випромінювання. Це означає, що знання величини поглинутої дози є недостатнім для оцінки ступеня радіаційної небезпеки. Прийнято порівнювати біологічні ефекти, спричинені любими видами іонізуючих випромінювань з біологічними ефектами, спричиненими рентгенівським і γ-випромінюванням. Коефіцієнт, який показує в скільки разів радіаційна небезпека для рентгенівського випромінювання, при однаковій поглинутій дозі в тканинах організма, називається коефіцієнтом якості ( Q). Цей коефіцієнт предназначений для врахування мікророзподілу поглинутої дози на величину шкідливого біологічного ефекту. Він є безрозмірною величиною, яка залежить від ЛПЕ заряджених часток у воді.

Залежність коефіцієнта якості від ЛПЕ
ЛПЕ у воді: нДж/м 0,56 1,1 3,7 8,5 28
кеВ/мкм 3,5 7,0 23 53 175
Q 1 2 5 10 20
Коефіцієнт якості вибирається на основі значень коефіцієнта відносної біологічної ефективності (ВБЕ). Але значення Q не відповідають значенням ВБЕ по цілому ряду спостерігаємих шкідливих ефектів дії іонізуючого випромінювання (наприклад, при стохастичному ефекті при низькому рівні поглинутої дози і нестохастичному ефекті при великій поглинутій дозі у людини).
Значення Q при різних видах іонізуючого випромінювання при хронічному опроміненні усього тіла:
Вид випромінювання ВБЕ
Рентгенівське і γ-випромінювання 1
Електрони і позитрони, β-випромінювання 1
Протони з енергією Е˂10 МеВ 10
Нейтрони з енергією Е˂20 кеВ 3
Нейтрони з енергією Е= 0,1-10 МеВ 10
ℒ-випромінювання з Е˂10 МеВ 20
Важкі ядра віддачі 20

Коефіцієнт відносної біологічної ефективності – відношення поглинутих доз контрольного Dк і досліджуваного Dд іонізуючих випромінювань, які спричинюють однаковий рівень біологічного ефекту при інших однакових умовах: ВБЕ= Dк/Dд
Якщо два види іонізуючого випромінювання викликають ефект однакового ступеня або природи, то ВБЕ визначити не можна. ВБЕ залежить від якості випромінювання, а також від рівня і характеру ефекту.
В якості контрольного випромінювання використовується рентгенівське випромінювання з енергією фотонів 200 кеВ, яке створює вторинні електрони з середнім показником ЛПЕ, рівним 3 кеВ/мкм води. Для контрольного випромінювання коефіцієнт ВБЕ дорівнює 1. ВБЕ є функцією ЛПЕ і залежить від типу спостерігаємого біологічного ефекту. Для конкретної біологічної реакції живого організму ВБЕ свідчить про те, в скільки разів біологічна дія даного виду випромінювання перевищує контрольне. Так, наприклад, якщо один і той же ефект викликає контрольне випромінювання дозою 1Гр і швидкі нейтрони дозою 0,1Гр то для останніх ВБЕ = 1/0,1=10, що свідчить про те, що швидкі нейтрони за даною біологічною реакцією в 10 разів ефективніше рентгенівського випромінювання.
Поняття ВБЕ (відносної біологічної ефективності) застосовується лише в радіобіології.
Для врахування шкідливих ефектів біологічного впливу різних іонізуючих випромінювань (при хронічному опроміненні малими дозами, що не перевищують п’яти гранично-допустимих доз на рік) в радіаційній безпеці використовується поняття еквівалентна доза.
Еквівалентна доза (Н) іонізуючого випромінювання уведена для оцінки радіаційної небезпеки хронічного опромінення людини випромінюванням довільного складу (не визначених видів?). Ця величина визначається як добуток поглинутої дози на середній коефіцієнт якості (Q) іонізуючого випромінювання в елементарному об’ємі біологічної тканини стандартного складу: Н=D· Q
Так як еквівалентна доза уведена для оцінки небезпеки опромінення живих організмів в полі різноманітних випромінювань, то вона і визначається сумою добутку поглинутої дози Dn n-видів випромінювання і відповідного коефіцієнта якості випромінювання Q, тобто: Н=∑_(i+1)^n▒D i· Q i, де індекс i відноситься до компонент випромінювання різної якості (при перенесені сюди цієї формули з формату Word вона стала спотвореною)
Одиниця еквівалентної дози в системі Сі – зіверт (Зв).
Зіверт – така кількість енергії любого виду іонізуючого випромінювання, яке поглинуте в 1кг біологічної тканини, при якому спостерігається такий же біологічний ефект, як при поглинутій дозі 1 Гр контрольного рентгенівського або γ-випромінювання (в якості контрольного приймають випромінювання з граничною енергією 180 кеВ).

(Моя особиста (не методична) думка: така еквівалентна доза, як зіверт, яка по факту майже ніяк не характеризує перенесення зарядів і їх утворення в опроміненій речовині, у фактичних умовах забруднення, які склалися внаслідок Чорнобильської катастрофи, для жителів, які проживають на ураженій території, по факту і існуючому принципу обрахунку, - по споживанню продукції місцевого вирощування, - лише картоплі і молока, які ніби-то утворюють 90% еквівалентної дози по 137-Cs, є показником, який "натягнутий на вуші через жопу". Блін, як я не культурно написав, і нічого кращого не зробив і не запропонував. Якась інтуіція підказує мені, що при внутрішньому опроміненні ізотопами важче заліза, і включаючи ізотопи заліза, зіверт, взагалі є не коректною величиною по сукупності радіобіологічних ефектів і хімічної токсичної дії важких ізотопів.
Поняття відносної біологічної ефективності (ВБЕ) і лінійна передача енергії (ЛПЕ), які не можуть бути зафіксовані в реальному часі або можуть бути зафіксовані лише для одного виду випромінювання, яке, за робочими параметрами дозиметра-радіометра, більш характерне для контрольного випромінювання (200 кеВ) і дає сприятливий "контрольний" результат на який більшість приладів розрахована, в кіцевовому підсумку дає "контрольне" визначення, яке більш характерне для детектора, а не для людини, яка проживає в умовах хронічного опромінення "малими", а по факту, - не визначеними дозами.
Дозиметрія є дуже складною міжгалузевою дисципліною і практичною діяльністю, яка пов'язана з інтенсивним фізичним і розумовим навантаженням, як у процесі отримання даних, так і при їх оброблені, інтерпритації та узагальнені, і тільки тоді її результати можуть мати вигляд наукової праці, а не шарлатанства.
Якщо рівень наукового розвитку і наукової свідомості став достатнім для розуміння понять квантової теорії поля і спеціальної теорії відносності, то про дозиметрію потрібно розмірковувати так: якщо ми визначаємо енергію опромінення в елементарному об'ємі в конкретний момент часу, то у нас, при цьому, втрачається точність вимірювання координат цього квантового енергетичного ефекту, а якщо ми визначаємо точно координати квантового енергетичного ефекту, то ми втрачаємо точність для визначення його енергетичної причинності (сутності, причинно-наслідкового зв'язку) радіаційно-іонізаційних явищ. А, фізичний стан об'єкта опромінення, при цьому взагалі не визначається, чомусь, за замовченням прийнято вважати, що фізичний стан опроміненого об'єкту характеризується тільки його радіаційно-іонізаційними характеристиками, що з точки зору фізіології людини безглуздо, а з точки зору фізіопатології та патолого-фізіології представляється злочинним.
Тобто стає зрозумілим, що на практиці, визначення одиниці Зіверт з квантової точки зору, навіть як фізичного поняття є обмеженим і недостатнім: або не можна визначити енергетичний спектр усіх видів іонізуючого випромінювання в навколишньому природному середовищі в реальному часі або втрачається інформація про координати конкретних радіаційних іонізаційних явищ. Тоді як достовірно визначити індивідуальну еквівалентну дозу, яка буде не для "контрольного" випромінювання-опромінення", а для реального?
Знову і опять, - крім картографування і постійного моніторингу, поліпшення методик вимірювань та удосконалення приладів, інших практичних шляхів немає.
Такі системи "дистанційного зондування землі", як застосування БПЛА та штучного інтелекту, викликають, особисто у мене, тільки не цензурні матерні асоціації для такої "практичної" і "розрахункової" діяльності.
Якщо подумати, то, з точки зору дозиметриста, БПЛА, як пристрій для орієнтування на місцевості та розвідки маршруту роботи, в практичних польових умовах тільки забирає робочий час та створює умови для отримання додаткових дозових навантажень, крім цього додаткова інформація, яка може бути їм отримана в польових умовах, відволікає від основної роботи та створює додаткове інформаційне навантаження, яке не передбачене основною програмою польових робіт, тоб-то збільшує ймовірність оперативно-тактичних помилок.
Крім цього, теоретично, у умовах застосування зброї масового ураження з електромагнітним імпульсом, усі БПЛА в зоні поширення такого імпульсу, крім спеціальних захисних споруд, стають хламом ні для чого не придатним, а ті, які обладнані хімічними джерелами струму та бойовим озброєнням, стають вибухо-пожежо-небезпечними об'єктами вторинного ураження.
автор особистої "не методичної думки" - радіоеколог, медичний психолог, 28.09.2023.

З метою дотримання загальних правил етики та деонтології, окремі мої висловлювання є не зовсім культурними, але, якщо брати до уваги загальні принципи радіобіології, міграції та накопичення радіоактивних речовин в навколишньому природному середовищі та організмі людини, окремі фрази (перли) є дуже прямолінійними для образного сприйняття і розуміння принципів життєдіяльності в умовах хронічної дії "малих" (не визначених) доз радіації.

автор коментаря про недостатньо культурний стиль написання своїх висловлювань - радіоеколог, медичний психолог, 28.09.2023

Про гіпотетичне моделювання поняття дозового навантаження, і формулювання терміну поглинута доза, чка була (могла бути отримана) учасниками та ліквідаторами Чорнобильської катастрофи та ліквідаторами її наслідків.

Поглинута доза D=(E·A)·k· t /∆m·∆t, де:
Е – енергія, А – активність, k – коефіцієнт іонізаційного (інформаційного) навантаження, t – час опромінення, ∆m – маса речовини, що опромінюється, ∆t – час дії буферних (захисних) ефектів людського організму та засобів індивідуального захисту (фізичних, хімічних, хіміко-біологічних, імунних, генетичних).
Припущення (гіпотеза): при k → k^2, D=(E·A)·k· t /∆m·(∆t-с), де с – швидкість світла.

Якщо у Вас є будь-які зауваження до цієї гіпотези та написаних тут припущень, Ви можете про це написати.

02.10.2023, автор - радіоеколог, медичний психолог.

Про психопатологію та патопсихологію, власні роздуми про термінологію та скорочення

СНУ - синдром накопленной усталости
СНВ – синдром накопиченої втоми

СИД – синдром информационной дезориентации
СІД – синдром інформаційної дезорієнтації

СПЛЦ – сознательная переоценка личн(ьі)х ценностей
СПОЦ – свідома переоцінка особистих цінностей

ВПЛ – военное принуждение личности
ВПО – військовий примус особистості

ВУЛ – военное угнетение личности
ВПО – військове пригнічення особистості

ВДМ – военная дискриминация мира
ВДМ – військова дискримінація миру

ВИМ – военное извращение мироощущения
ВСМ – військове спотворення миросприйняття

ВИБ – военной извращение б(ьі)тия
ВСБ – військове спотворення буття

ПТС - принудительная трансформация сознания
ПТС - примусова трансформація свідомості

Такі роздуми можуть бути не зайвими, наприклад, з урахуванням тих обставин, що у Сполучених штатах Америки є Інститут вивчення війни, який вивчає проблеми військової конфліктології, а також досягнення політичних цілей військовими способами.
Інституції миру, це що і де?
Чи є у цьому світі на планеті Земля інститут вивчення миру?
Що, мир це більш складне поняття, ніж війна, і вивчається тільки частково, окремими суспільними інституціями у різних країнах миру, і, через це ні у кого немає цілісної картини Буття та світосприйняття, як і монополії на поняття "мир"?

Стосовно, і послідовно, про дозиметрію іонізуючих випромінювань.
З історії математики, після перегляду відео Олексія Саватєєва "Комплексні числа: коротко і понятно", відомо, що рішення по розв'язанню квадратичних рівнянь були зроблені у ХХІІ столітті, а роз'язати кубічні рівняння вдалося лише через чотири століття у ХХVІІ столітті (16...рік).

Ось така проста задачка була мною сформульована по темі квантової механіки і теорії квантового поля:
Існує точка у просторі, яка представлена фізичним вакуумом.
Задача 1. Визначити координати елементарної точки фізичного вакууму у трьохвимірному просторі, якщо за систему відліку прийняти цю точку фізичного вакууму.
Рішення (теоретично-практичне): необхідно взяти будь-яку іншу елементарну матеріальну точку в цьому просторі, з якою можна пов'язати точку фізичного ваккуму умовною прямою.
Зауваження до такого рішення: така "умовна" пряма, насправді повинна бути і є кривою, тобто, навіть при формулюванні рішення виникають спотворення просторово-світового сприйняття.
Якщо визначити координати елементарної матеріальної точки і знати довжину і напрямок прямої (кривої) до точки фізичного вакууму, то можна до кожної координат елементарної матеріальної точки додати величину її відносного подовження і визначити приблизні координати точки фізичного вакуума.
Зауваження 2: але ми не знаємо властивостей фізичної взаємодії між матеріальною точкою і точкою фізичного вакууму, тобто не відомі величини швидкостей і прискорення точок відносно друг-друга, а також відносно простору в якому вони знаходяться.
Для визначення величин прискорення точки фізичного вакууму та елементарної матеріальної точки необхідно взяти іншу елементарну матеріальну точку.
Зауваження 3: але може виникнути ситуація, коли дві елементарні матеріальні точки взаємодіють між собою сильніше і швидше ніж з елементарною точкою фізичного вакууму.
Зауваження 4: може виникнути ситуація, коли дві елементарні матеріальні точки сильніше взаємодіють з елементарною точкою фізичного вакууму сильніше, ніж між собою, і почнуть конкуренцію між собою за першість взаємодії з елементарною точкою фізичного вакууму.
Тобто для об'єктивного спостереження за взаємодією елементарної точки фізичного вакууму і двох елементарних матеріальних точок необхідно узяти третю елементарну матеріальну точку, відносно якої можна відстежити швидкість і прискорення двох інших елементарних матеріальних точок, а також елементарної точки фізичного вакууму.
Таким чином задача однієї елементарної точки фізичного вакууму перетворюється в задачу "Чотирьох" (не "Трьох) тіл на викривленому об'ємі просоту, що складніше, ніж задача взаємодії "П'яти тіл" за рахунок асиметричності і непередбачуваності асиметричного зміщення гравітаційно-просторових і квантово-гравітаційних явищ, які також можуть характеризуватися, як зміна часово-просторових характеристик Буття.
Якщо задача "Трьох тіл" не має чіткого аналітичного рішення, а має лише близько 20 напрямків ймовірнісних вирішень різного ступеня достовірності, то задача визначення абсолютних гравітаційно-електромагнітних властивостей елементарної точки фізичного вакууму та елементарної матеріально точки на квантово-матеріальному рівні є більш складним завданням.
Для прикладу, в якості елементарної матеріальної точки не можна узяти окремий електрон, бо інша елементарна точка, яка буде представлена другим електроном призведе не тільки до їх взаємного відштовхування, а до ненависних суперечностей, тобто необхідно брати атом водню, і вякості трьох елементарних матеріальних точок (у ідеальному випадку) будуть три окремі атоми водню, що також є не реальним завданням, особливо за умови, що кожен з атомів повинен бути рівновіддаленим від елементарної точки фізичного вакууму.
Під елементарною точкою фізичного вакууму можна розумути частку (об'єм) простору у якому немає жодної матеріальної точки та/або фізичного поля, яке здатне таку точку генерувати.

Далі про дозиметрію, згідно Методичних вказівок, переклад на українську мову.
Позасистемна одиниця еквівалентної дози – бер (біологічний еквівалент рада). Бер – енергія любого виду іонізуючого випромінення , поглинута 1 кг біологічної тканини, при якому спостерігається такий самий біологічний ефект, як при поглинутій дозі в 1 рад фотонного випромінювання.
1Зв = 100 бер; 1 бер = 10^-2 Зв.
Дія іонізуючого випромінювання на живий організм може бути не рівномірною. При потраплянні радіонуклідів в середину організму шкідливій дії радіації окремі органи і тканини можуть піддаватися не рівномірно у звязку з їх різною чутливістю до радіаційних ушкоджень. Тому, поняття ефективна доза, яка визначається відношенням Неф = ΣНі · Wi, де: Ні – середня еквівалентна доза в різних органах і тканинах; Wi – зважені коефіцієнти, які дорівнюють відношенню шкоди опромінення і-органу або тканини до шкоди рівномірного опромінення усього тіла при однакових еквівалентних дозах опромінення. Вони дозволяють вирівняти ризик опромінення незалежно від того, опромінюється усе тіло рівномірно чи не рівномірно. Значення Wi -, рекомендовані Міжнародною комісією радіаційного захисту (МКРЗ):
Коефіцієнти Wi для різних органів і тканин організму людини

Орган або тканина Wi
Полови залози 0,25
Молочна залоза 0,15
Красний кістковий мозок 0,12
Легені 0,12
Щитоподібна залоза 0,03
Кісткова тканина (поверхня) 0,03
Інші органи (тканини) 0,30

Розподіл еквівалентної дози в тканині про зовнішньому опроміненні організму нерівномірне. Для β - , γ-випромінювання найбільша еквівалентна доза створюється поблизу поверхні тіла, для нейтронів – на глибині в декілька сантиметрів від поверхні.

Максимальна еквівалентна доза (Нмакс.) – найбільше значення еквівалентної дози в тілі людини або в будь-якому органі (тканині) від усіх джерел випромінення. Вплив кутового розподілу випромінювання на Нмакс. Взаровується за рахунок коефіцієнта ізотропності (ℐ) який визначається, як співвідношення Нмакс. При нормальному падінні зовнішнього випромінювання на тіло людини до значення Нмакс. При розподілі цього випромінювання в реальних умовах.
Якщо поглинута доза випромінювання свідчить про міру радіаційної дії, то еквівалентна доза виражає міру очікуваного ефекту опромінення. Обидва цих види доз являються індивідуальними дозами. Зокрема необхідно визначати і міру очікуваного ефекту опромінення великої кількості людей (персонал АЕС, населення, яке проживає поблизу АЕС). Для цього уведено поняття колективної дози – сума індивідуальних (Ні) еквівалентних доз у визначеної групи людей: Нкол.=ΣНі·рі, де: рі – кількість осіб в даній групі, отримавших колективну дозу Ні.
Розмірність колективної еквівалентної дози опромінення в системі Сі – чол.·Зв; позасистемна одиниця – чол.·бер.
На мал. 1 представлена схема утворення поглинутої, експозиційної і еквівалентної доз в полі безпосередньо і опосередковано іонізуючого випромінення.
Схема формування дози і пов’язаних з нею величин:
Первинне випромінювання:
1. Первинне безпосередньо іонізуюче випромінювання.
1.1. Втрачена енергія випромінювання.
1.2. Поглинута речовиною енергія випромінювання
1.3. Керма.
1.4. ЛПЕ.
1.5. Коефіцієнт якості.
2. Еквівалентна доза.
3. Поглинута доза.
4. Первинне опосередковано іонізуюче випромінювання.
4.1. Втрачена випромінюванням енергія.
4.2. Передана речовині енергія.
4.3. Енергія вивільнених заряджених часток.
4.4. Втрачена зарядженими частками енергія.
4.5. Поглинута речовиною енергія
5. Експозиційна доза.
В біологічному відношенні важливо мати інформацію не тільки про величину дози, отриманої об’єктом, але і про швидкість її накопичення, так, як доза накоплена за різні проміжки часу може викликати не однакові ефекти пошкодження. Для цього уведено поняття потужності дози.
Потужність дози (Р) поглинутої, експозиційної, еквівалентної дози і кєрми – відношення приросту поглинутої ∆D, експозиційної ∆Х, еквівалентної ∆H доз і керми ∆К за інтервал часу ∆t до цього інтервалу: Pd=∆D/∆t; Pх=∆Х/∆t; Pн=∆H/∆t; Pк=∆К/∆t.
В системі Сі одиницею потужності поглинутої дози є грей в секунду (Гр/с), експозиційної – ампер на кілограм (А/кг або Кл/кг·с), еквівалентної – зіверт в секунду (Зв/с), кєрми – Гр/с. Позасистемні одиниці – рад/с; Р/с; бер/с і рад/с, відповідно.
1Гр/с-1Дж/кг·с=1Вт/кг=100рад/с
1Кл/кг·с=3,88·10^-3Р/с; 1 Р/с = 2,58·10^-4Кл/кг·с
1Зв/с=100бер/с; 1 бер/с = 1·10^-2Зв/с.
Кількість радіоактивної речовини прийнято виражати не в одиницях маси, а в одиницях активності радіонукліда. Активність радіоактивних речовин характеризується числом розпадів dN в даній кількості атомів (ядер) радіонукліда за одиницю часу dt: А=dn/dt; dn/dt=λN, де: N – число ядер даного радіоактивного елемента, які не розпалися в момент часу t, λ – постійна розпаду, яка характеризує ймовірність розпаду на один атом (ядро) в одиницю часу.

13.10.2023, автор перекладу, і, частково, тексту (Задачі "Про точку фізичного вакууму і елементарні матеріальні точки") - радіоеколог, медичний психолог.

Допис: якщо у вільний час між роботою і відпочинком, наприклад, у мене чи у когось іншого, виникає бажання зайнятися розробкою будь-якого виду озброєння, то це може бути ознакою інформаційної асиметрії, схожою на взаємодію елементарної точки фізичного вакууму і елементарної матеріальної точки, що на даний час ніяк не пояснюється квантовою фізикою і квантовою механікою, і, лише частково, може бути пояснено з точки зору суспільної і особистісної психології.
Виникає інший, логічний, роздум: якщо ми усі помремо, і смерть неминуча, тоді навіщо її прискорювати?
Прискорення часу настання смерті не є прискоренням часу, це твердження необхідно визнати аксіомою суспільних відносин і суспільної психології.

Якщо у Вас є зауваження до цього тексту, Ви можете написати про них тут.

Сьогодні, при перегляді відео Олексія Саватеєва про сім величних проблем людства, у мене виникло таке зауваження.
К теореме Пуанкаре - Перельмана есть вопрос о изотропности и вакууме. То есть, если пространство, которое описывается формулой: х^2+y^2+z^2+t^2=1 изотропно в каждом из измерений, тогда равенство соблюдается. Но, как утверждается в теории относительности Альберта Эйнштейна, происходит искажение времени в области массивных тел (звёзд, чёрных дыр), тогда получается, что описанное пространство не изотропно, что также, по косвенным признакам, подтверждается выводами учёных о расширении Вселенной.
Вопрос о времени также является одной из важнейших задач квантовой механики про принцип гравитационного взаимодействия квантовых объектов и проблемой принципа квантовой не определённости, когда невозможно одновременно определить скорость квантового объекта и его координат (места положения).
Если учесть то обстоятельство, что константа времени по отношению к его изотропности должна соблюдаться в каждом из измерений трёхмерного (четырёхмерного) пространства, то при несоблюдения принципа изотропности времени нельзя говорить о принципе равномерности пространства, когда координаты х, у, z, являются связанными и односвязными.
Переклад тексту:
До теореми Пуанкаре-Перельмана є питання про ізотропність і вакуум. Тобто, якщо простір, який описується формулою: : х^2+y^2+z^2+t^2=1 є ізотропним в кожному з вимірів, тоді рівність виконується. Але, як стверджується у теорії відносності Альберта Ейнштейна, відбувається викривлення простору-часу поблизу масивних тіл (зірок, чорних дір), тобто простір-час не є ізотропним, що також, опосередковано, підтверджується вченими і спостереженнями про розширення Всесвіту.
Питання часу також є однією з найважливіших задач квантової механіки про принцип(и) гравітаційної взаємодії квантових об'єктів і проблемою квантової невизначеності, коли неможливо одночасно визначити швидкість квантового об'єкту і його координати (місце знаходження).
Якщо врахувати обставини, що константа часу по відношенню до принципа ізотропності часу повинна виконуватися в кожному з вимірів трьохвимірного (чотирьохвимірного) простору, то при невиконанні принципу ізотропності часу не можна стверджувати принцип ізотропності простору, коли координати х, у, z є зв'язаними і однопов'язаними (взаємно пов'язаними).

17.10.2023 року від Різдва Ісуса Христа, автор тексту - радіоеколог, медичний психолог.

Якщо у Вас є будь-які зауваження до цього тексту і про таке (моє) розуміння теореми Пуанкаре-Перельмана, Ви можете про них написати.

Про математику, фізику, логіку та дійсність абсолютного часу.

З теореми Пуанкаре-Перельмана, яка має математичний вигляд: х^2+y^2+z^2+t^2=1, з точки зору геометричного опису Всесвіту, проблема фізичного та дійсного визначення часу по відношенню до кожного з напрямків простору є однією з вирішальних.

Якщо, гіпотетично, теорему Пуанкаре-Перельмана представити у такому вигляді: tх^2+ty^2+tz^2=1, то фізичне значення часу набуває безпосереднього смислу для кожного з напрямку трьохвимірного простору, при цьому час (t), у кожному з напрямків повинен мати однакову розмірність, бути інваріантним, і, навіть ізотропним.
У зв'язку із нездатністю усвідомлення математично протирічних властивостей часу, щодо його одночасності, інваріантності і ізотропності у кожному з напрямків трьохвимірного простору у будь-який момент часу, можна зробити припущення, що властивість абсолютного часу притаманна тільки Богу, як Творцю Всесвіту.

Я не математик і не фізик - теоретик, і вважаю, що навіть незначні зміни математичних виразів можуть мати глибоку фізичну сутність, яка навіть може бути не усвідомлена як окремою людиною так і суспільством. Наприклад, чи можна теорему Пуанкаре-Перельмана представити у вигляді: (х^2+y^2+z^2)·3t^2/с^2=1 або (х^2+y^2+z^2)·3t/с^2=1 чи (х^2+y^2+z^2)·3t/с=1, бо для масштабу Всесвіту і для усіх видів фізичної взаємодії кожен з цих виразів може мати суттєві часові наслідки, якщо час має визначену фізичну сутність, конкретні фізичні властивості, тривімірність і існує у кожному з напрямків тривимірного простору одночасно, ізотропно і інваріантно.

Якщо зробити припущення, що час є універсальною і загальною характеристикою Буття усього Всесвіту, то стає очевидно, що його абсолютне значення у будь-який існуючий момент часу відрізняється від нуля, але значення абсолютного часу більше одиниці (1) в жодній окремо узятій точці Всесвіту бути не може, якщо одиниця часу (1) є загальною характеристикою усього Всесвіту. Зробити ідеалістичний вираз: х^2+y^2+z^2+t^2=1, при х =1, y =1, z = 1, коли t ˃ 0 і ˂ 1, і є не визначеною величиною у будь-який момент часу в будь-якій точці трьохвимірного простору, означає наділити час суперквантовими властивостями надпроникненості, яка не залежить від швидкості світла у вакуумі. Така характеристика часу буде означати, що "швидкість" часу не залежить від швидкості світла у вакуумі, а швидкість світла у вакуумі є лише однією із фізичних властивостей матеріального світу і типу електромагнітної взаємодії, який обмежується Законом збереження енергії.
Виникає парадоксальне до абсурдності запитання: якщо Закон збереження енергії рахується абсолютним Законом, чому не існує Закону збереження простору та Закону збереження часу?
Невже здоровий глузд не підказує, що простір і час є характеристиками Всесвіту, які не залежать від стороннього спостерігача (як окремої людини так і суспільства)?
Чи здатен хтось передбачити, що може наступити якись (гіпотетичний момент часу), при якому існуючий трьохвимірний простір почне характеризуватися таким математичним виразом: (х^2+y^2+z^2):3t=1, це важко уявити у випадку (х^2+y^2+z^2):3t=1t, що може означати характеристику Всесвіту до моменту "Великого вибуху", коли існуючий стан Всесвіту характеризується, як такий, що настав після "Великого вибуху".
Досягнення рівностей: (х^2+y^2+z^2):3t=1хyzt чи tх^2+ty^2+tz^2=1хyzt або х^2+y^2+z^2+t^2=1хyzt, в межах одного Всесвіту взагалі не змінює загального балансу часу для усього Всесвіту, якщо значення абсолютного часу Всесвіту не може бути більшим або меншим за одиницю (1 - один) часу t, тобто при умові, коли значення абсолютного часу Всесвіту є завжди стабільною величиною (за умовним Законом збереження часу), яка не залежить ні від розміру Всесвіту або розміру окремо узятої точки Всесвіту, ні від величини енергії у цій окремій точці Всесвіту або зміни інтенсивності цієї енергії та/або її виду.

18.10.2023 року, 13 годин 15 хвилин - 16 годин 18 хвилин, автор тексту - радіоеколог, медичний психолог.

Якщо у Вас є будь-які зауваження до цього тексту, Ви можете написати про них тут.

Віршик про ймовірність застосування російською федерацією ядерної зброї,
що за наслідками може бути зпіставно з УРА (умовно-радіаційною аварією)

Іде навчання про УРА,
я слухаю і в'януть вуха.
Ні "бе", не "ме", поки, лише,
забули досвід про Чорнобиль.
Минулий рік, було таке,
сиділи ми, горіли думки;
секунди при УРА летять,
і наслідки швидкі, як вчинки.
Я написав: НКРЗУ чи прийме участь у навчанні?
Нема сказати що про це?
Які сценарії ще будуть?
Хтось розрахує межі зон.
А, хтось прийде на допомогу?
Ніхто не знає: буде, що?
Три дні таке навчання буде...
Чи зможу слухати три дні?
За що, і це мені навіщо?
Про мир начання не їде,
а йде про те, як мир понищать...

Питань - нема, питань про те,
зробити, що, щоб мир прийшов нам.
А інше все - лише не те,
не те, що треба, мир щоб вийшов.

Завершив я навчання це,
для себе, і з навчання вийшов,
воно було не для мене.
Для кого було - тема інша.

Сценарії писали нам,
я Вам скажу - тупий сценарій.
Чомусь повинні всі плясати,
хто музику не замовляли.

Народ, коли проснетись ви?
Вас (нас) про сценарії питали?

автор віршика - радіоеколог, медичний психолог.

Чи можна теорему Пуанкаре-Перельмана (х^2+y^2+z^2+t^2=1) представити у вигляді: (х^2+y^2+z^2)·3t/с^2=1 або (х^2+y^2+z^2)·3t^2/с^2=1 чи (х^2+y^2+z^2)·3t/с=1?

Можливо хтось подумав, що, у порівнянні з дійсною формулою Пуанкаре х^2+y^2+z^2+t^2=1, заміна значення часу t^2 на 3t^2, і знаку + на знак множення є глупою і необачною помилкою, але така заміна є припущенням того, що час є незмінною величиною у кожному напрямку простору, при цьому час є одночасною величиною на квантовому рівні, макро рівні атомів і молекул і мегарівні макроскопічних тіл для усіх видів взаємодії, а інформаційне перенесення часу, взаємодія елементарними частками часу між усіма рівнями здійснюється із швидкістю часу, яка може залежати від швидкості світла тільки у випадках, коли світлові фотонні явища є проявом незворотніх змін стану часу у конкретній ділянці простору.
Тут є сумнів про квантову теорію поля, яка стверджує, що усі елементарні частки однакові, цей сумнів полягає у тому, що з точки зору часу, час визначає момент народження або зникнення (перетворення) кожної елементарної частки квантового поля у кожній ділянці простору у будь-який момент часу.

19.10.2023 року від Рідздва Ісуса Христа, автор тексту - радіоеколог, медичний психолог.

Якщо у Вас є будь-які зауваження до цього тексту, Ви можете про них написати.

Демократія у нас, як свобода думки,
ось, я приклад написав, час в нім був окремо,
хто захтів, той почитав, часу не побачив,
як нема, то й не сказав, те, про що подумав.

Може це читав і бот - інтелект, що штучний,
але толку від його, якщо він беззвучний.

Кожен думав про своє, не про час, як вічність.

Що до того, час чи є, як життя не вічне?

Час окремо від чого, вчені написали,
і, до простору його, чому додавали?

Щось додав Пуанкаре, і Ейнштейн добавив,
не побачить вже ніхто, - від чого відняли...

Логіка, завжди пряма, якщо вміти думать,
віра в Бога, як жива, якщо вірить Богу.

Якщо скаже атеїст: я ні в що не вірю,
то такі уже були, інших теж навчили...

Віру в Бога відберуть, відібравши церкву?

Може саме і тому, Бог зійшов на небо.

Бачив Бога, хто живий?

Що мовчите, люди?

Обіцяв Бог, що зійде.

Чи чекати будем?

Не зійде на землю час,
так, як мана з неба.

Бог - не санта клаус,
нам, треба мати розум.

Якщо Бог нам Землю дав,
то і мир був Божим.

Якщо мир чомусь пропав,
всьому - воля Божа.

20.10.2023, автор вірша - радіоеколог, медичний психолог.

Про нові фізичні і фізико-хімічні ефекти надкритичного стану "робочого тіла і охолоджувальної рідини" (води) під час розвитку аварійних подій Чорнобилської катастрофи 26 квітня 1986 року.

https://www.ukr.net/
https://cikavosti.com/
Тема: "Світло змусило воду випаровуватися без нагрівання"
Група вчених з Массачусетського технологічного інституту в новому дослідженні показала, що для випаровування води наявність тепла зовсім не обов’язково. Є інший спосіб впоратися з таким завданням, причому навіть більш ефективно, ніж за допомогою нагріву.
Зі шкільної лави відомо, що випаровування речовини (перехід з рідкого стану в газоподібний) відбувається при його нагріванні, при температурі нижче температури кипіння. Кінетична енергія кожної молекули речовини збільшується настільки, що вони можуть подолати потенційну енергію тяжіння сусідніх молекул і вилетіти з рідини, простіше кажучи — перетворитися в пар. Як правило, в таких випадках джерелом енергії служить тепло, яке в земних умовах приноситься в основному сонячним світлом.
Останнім часом деякі дослідники, експериментуючи зі схожим на губку матеріалом, відомим як гідрогель, зіткнулися з деякими дивацтвами. Зокрема, вони помітили, що вода, яка містилася в гідрогелі, «в стані спокою» випаровувалася в два-три рази швидше, ніж коли на неї впливали тепловою енергією.
Щоб дізнатися, в чому може бути причина такого дивного випаровування, команда вчених з Массачусетського технологічного інституту (США) під керівництвом Яодонга Ту провела серію моделювань і експериментів з гідрогелем, а також повторно вивчила деякі результати досліджень різних наукових груп. Вчені прийшли до несподіваного відкриття. Виявилося, на межі розділу «повітря — вода» світло може безпосередньо викликати випаровування без нагрівання. Результати роботи опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Яодонг Ту та його команда розмістили на шкалі контейнер гідрогелю, наповнений водою, і послідовно піддавали його штучному світлу різної довжини хвилі. Після чого відстежили температуру над поверхнею гідрогелю і виміряли масу, яку він втратив в результаті випаровування. Світлові лампи вчені попередньо закрили спеціальними екранами, щоб виключити вплив тепла на систему.
Дослідники виявили, що вода випаровується набагато швидше, ніж під впливом тепла. Швидкість випаровування змінювалася від довжини хвилі світла і досягла максимуму при довжині хвилі зеленого світла (від 500 до 565 нанометрів). Автори наукової роботи відзначили, що ця залежність від кольору не має ніякого відношення до тепла, тому фактично підтверджує ідею про те, що випаровування води пов’язане саме зі світлом, а не з теплом.
Потім американські вчені відтворили цей самий експеримент у темряві, використовуючи ті самі матеріали та установку, але використовуючи електрику та без світла. У новому досліді швидкість випаровування води залишалася в межах “теплової норми” і була набагато нижчою від тієї, що спостерігалася під впливом світла.
“Ще до початку нашого експерименту ми припустили, що випаровування викликає саме світло. Пучки фотонів вибивають молекули води з її поверхні, і відбувається це тільки на розділі повітря і води, на поверхні гідрогелю», — пояснив Ту.
Автори дослідження впевнені, що хоча їх відкриття було зроблено в лабораторії, цей ефект буде спостерігатися і в навколишньому світі, наприклад на поверхні моря, краплях в хмарах або тумані. Однак у природі тепло, ймовірно, все одно буде виконувати основну частину роботи з випаровування речовини.

Що можна прокоментувати по темі "Світло змусило воду випаровуватися без нагрівання":
Проаналізувавши цю інформацію можна зробити припущення (попередній висновок) про те, що у певних водно-газових (парових) середовищах, які, під впливом іонізуючого випромінювання, за сукупності умов тиску і температури, можуть характеризуватися, як критичні, підкритичні і надкритичні для процесів водної кристалізації та фазових переходів, явища випаровування води без нагрівання, під дією електромагнітного випромінювання у диапазоні видимого світла, можуть посилювати процесс випаровування, у тому числі за рахунок випромінювання світла благородними газами радіогенного походження, що одночасно впливає на агрегатний стан води та умови її кристалізації.
Оскільки процес випаровування під дією світла посилюється саме у місцях фазового переходу між рідким і газоподібним станом води, при підвищенні тиску умовно-замкнутої системи, тимчасово може півищуватися її теплоємність за рахуноу утворення атомарного водню. Тобто надкритичний стан "робочого тіла і охолоджувальної рідини" (води) може отримати характеристики флюїдного розчину з плазмовими властивостями метастабільного стану його загального електричного заряду і потенціалу.
Зміна електричного заряду і потенціалу флюїдного розчину з плазмовими властивостями може відбуватися із швидкістю руху елементарних часток (електронів, позитронів, протонів) в цьому середовищі, така швидкість може змінюватися за рахунок виникнення (створення) внутрішніх силових ліній електромагнітного поля, і, в окремих випадках, поширюватися із швидкістю, яка менше за швидкость світла за рахунок неоднорідності електричного заряду середовища.
Цей текст є лише припущенням, яке я спромігся сформулювати.
Якщо у Вас є будь-які зауваження до цього тексту, Ви можете написати про них тут.

Автор припущення - радіоеколог, медичний психолог, 13.11.2023 року від Різдва Ісуса Христа.

По темі: "Світло змусило воду випаровуватися без нагрівання", якщо розвивати думку, то можна дійти до висновку про формування квантового поля та зон квантової взаємодії.
Тобто те, що Альберт Ейнштейн назвав викривленням простору-часу навколо космічних об'єктів (зірок) з великою масою по суті може бути саме квантовим полем, яке формується такими об'єктами.
Не дивно, що поблизу і навколо об'єктів, які є джерелами інтенсивного іонізуючого випромінювання може формуватися квантове поле в якому зміна агрегатного стану речовини (охолоджувальної рідини - "води"), під час розвитку аварійних подій 26.04.1986 року, за моїм припущенням, відбувалася не за принципами звичайної термодинаміки, а за принципами фізики квантового поля. Звичайно, що не було ніяких систем управління реактором в квантовому стані, який був розрахований на звичайні проєктні умови експлуатації, тим паче не було аварійних систем квантового захисту, які повинні працювати зі швидкістю, яка наближується до швидкості світла в межах дії квантового поля.

15.11.2023 року від Різдва Ісуса Христа, автор думки і тексту - радіоеколог, медичний психолог.

Якщо у Вас є будь-які зауваження до цього тексту, Ви можете написати про них тут.

Під час перегляду відео на Ютюб: "Чирцов А.С. Четырёхмерное пространство-время и метрический тензор. Что на самом деле искривляется?" я заснув.
З математичної точки зору усе логічно, про перетворення Лоренца пояснення зроблені у доступній формі, мені здалося, що таке нам вже хтось розповідав, у тому числі і про матричний аналіз.
Не дуже я в цьому розуміюся, і, тим більше не напишу математичного обгрунтування щодо перетворення векторних функцій при переході з тривимірного простору у чотирьох вимірний.
Дуже проста думка у мене виникла, яку я ніяк не можу пояснити з фізико-математичної точки зору.
Оце я намалював на листочку точку, яка символізує елементарний об'єкт тривимірного простору, який, за логікою, має мати три просторові координати.
Якщо намалювати вектор з цієї точки, який, ніби-то повинен символізувати час, то цей вектор направлений зовні цієї точки. Логічно, що якщо цей вектор не співпадає з напрямком хоча однієї з координат тривимірного простору, то буде відбуватися викривлення тривимірного простору, центром викривлення якого буде сама елементарна точка. Така логіка не суперечить спеціальній теорії відносності, у відповідності до якої викривленням пространства-часу є масивні гравітаційні об'єкти(?).
Набагато складніше складається ситуація, якщо елементарну точку представляти "проколотою точкою".
Умовний вектор напрямку часу для "проколотої точки" ніби-то має бути направлений назовні з центру цієї точки, але такий центр для "проколотої точки" не представлений масою в її фізичному розумінні і назвати такий центр матеріальним об'єктом теж буде не зовсім справедливо, при цьому вектор часу зовнішньої оболонки матеріальної проколотої точки, яка є справжнім фізичним об'єктом може бути повністю або частково направлений у об'єм, який знаходиться в середині проколотої точки. Крім цього вектор часу вже може бути не один і тільки один, який направлений із зовнішньої поверхні матеріальної проколотої точки у її середину. При цій мові, якщо вектор часу, який направлений у внутрішній об'єм матеріальної проколотої точки не є одним єдиним вектором часу, який діє на цю матеріальну точку та її внутрішній об'єм, чи можна щось стверджувати про те, що перетворення Лоренца є справедливими для будь-якої системи відліку, яка стосується часу і описує час при переході від тривимірного простору до чотирьох вимірного простору-часу? Ідеалізація цієї задачі ще більш ускладнюється ідеалізацією поняття симетрії "проколотї матеріальної точки" чи правильніше сказати, що ідеалізованим поняттям повинно бути "матеріальна симетрична проколота точка".
Якщо за принципом теорії відносності Альберта Ейнштейна швидкість світла є максимальною теоретичною швидкістю для електромагнітної взаємодії, а електричне і магнітне поля лежать у взаємноперпендикулярних площинах, то, наприклад, якщо представити час у вигляді вектору електромагнітного поля має означати навіть не викривлення електричного і магнітного полів, а їх точкове об'єднання або анігіляцію електромагнітного потенціалу цього поля, що за Законом збереження енергії є недопустимим за умови збереження цілісності "матеріально симетричної проколотої точки".
Те, про що я подумав при перегляді відео "Четырёхмерное пространство-время и метрический тензор. Что на самом деле искривляется?" особисто у мене викливає більше запитань, ніж відповідей, і відповіді на ці запитання, мабуть я не зможу знайти в Інтернеті.

автор тексту - радіоеколог, медичний психолог, 16.11.2023 від Різдва Ісуса Христа.

Якщо у Вас є будь-які зауваження до цього тексту, Ви можете написати про них тут.
Цей текст не містить математичного опису проблеми часу, з усього, що я намалював на папері: одна крапка (точка) з якої направлений векто та шар, у якому один вектор направлений з середини назовні у напрямку крапки, вектор, який з поверхні кола направлений у центр кола, та вектор, який, по дотичній, перетинає вектор, що направлений з центру кола.

Перш ніж думати про те, що час є четвертим виміром тривимірного простору, можливо, краще подумати про те, крім слабкої, електромагнітної, сильної та гравітаційної взаємодії, які спостерігаються у Всесвіті, саме прояв сил гравітаційної взаємодії більш відповідає за так зване викривлення простору-часу, що найбільш притаманно об'єктам з найбільшою питомою вагаю, таким, як "чорни діри".
Чи правильно говорити про викривлення "простору-часу", чи про напрямок і питому дію цих сил поблизу місць їх концентрації?
Безпосередньо, не виключено, чо у "чорній дірі" та у об'ємі (шарі) простору, який називається "горизонт подій" може відбуватися викривлення силових ліній електромагнітного поля "чорної діри", зміна або анігіляція електромагнітного потенціалу матеріальних об'єктів (елементарних часток).

Цей текст є моїм власним роздумом по темі тривимірного простору і чи є час четвертим виміром тривимірного простору, який не співпадає з жодним з напрямків тривимірного простору, тоб-то не співпадає з тривимірним простором взагалі, що теж не можна виключати, як ймовірність того, що час і тривимірний простір можуть співпадати у часі лише на певний проміжок часу, і можуть не співпадати взагалі, що може бути по відношенню до так званої "віртуальної реальності".

16.11.2023 року 20 годин 16 хвилин, автор тексту - радіоеколог, медичний психолог.

Віршик "про квантову психологію світла".

Сиджу на роботі, закони читаю.
Чому, як орел, я крила не маю.
До теплого моря мені б полетіти,
забути проблеми, що люди створили...

Про думу таку:
"Інфляційна теорія світла, при розгляді проблеми "чорної діри""
я думав багато, бо розуму мало, і не математик,
не зміг написати про квантове поле,
рівняння просте, було, щоб толкове.

Енергія світла, коли є відома,
то зміна енергії - зміна є поля.
І чорної дірки є значення поля:
r0=2MG/c^2, можливо воно -
квазі квантове поле,
бо кванти за ним стають невідомі.

Міняється поле у чорній діри?
Закони динаміки поля які?
Чи є чорна дірка - твердеє тіло,
якому до поля нема зовсім діла?

Якщо викривляється простір і час,
поблизу діри, то в ній чи є час?
І, думка така, як гипотеза нова:
чи чорна діра, - якась є основа,
з якої складається простір і час,
і світло прийшо в цей світ лиш на час...

І, світло, енергію массі віддавши,
піде спочивати від справ "учорашніх".

22.11.2023 року від Різдва Ісуса Христа, автор віршика - радіоеколог, медичний психолог.

Якщо у Вас є будь-які зауваження до цього віршика "про квантову психологію світла", або пропозиції до покращення рифмування і мелодійності речень,
Ви можете написати про них тут.

Враховуючи те, що у робочий час неможливо зосередитися і думати про квантову фізику, доводиться псувати свій зір у поза робочий час для того, щоб пригадати те, про що подумав раніше і написати про ймовірну взаємодію елементарної матеріальної точки і елементарної матеріальної проколотої точки.
Процес мисленного моделювання квантового поля чорної діри може мало чим відрізнятися від процесу мисленного моделювання "абсолютного чорного тіла".
Для прикладу, можна зробити припущення, що при взаємодії елементарної матеріальної проколотої точки з елементарною матеріальної точкою, елементарна матеріальна проколота точка може бути "абсолютно чорним тілом" у випадку потрапляння елементарної матеріальної точки у внутрішній об'єм елементарної матеріальної проколотої точки, у випадках: 1. Коли: уся потенційна енергія двох взаємодіючих тіл витрачена на акт взаємодії. 2. Коли сумарний заряд взаємодіючих тіл взаємно скомпенсований їх спільним полем взаємодії. 3. Коли сумарний заряд взаємодіючих тіл дорівнює нулю. 4. Коли потенційна енергія жодного із взаємодіючих тіл недостатня для виникнення моменту сили або моменту імпульсу, необхідного для роз'єднання елементарної матеріальної точки та елементарної матеріальної проколотої точки.
Якщо в систему взаємодії елементарної матеріальної точки та елементарної матеріальної проколотої точки увести третє тіло, наприклад, другу матеріальну точку, яка має однаковий елементарний заряд, то між двома елементарними матеріальними точками з однаковим елементарним зарядом виникає принцип "нетерпимості", при якому принцип симетрії взаємодії трьох тіл стає практично не досягаємий і може мати тільки ймовірнісний характер, який, статистично, стає більш ймовірнісним тільки під дією зовнішніх сил, сильного електромагнітного (квантового) поля за рахунок якого можливе зближення взаємодіючих елементарних матеріальних тіл.

Я не зовсім у цьому впевнений, але є таке припущення і інтуітивне відчуття, що такі роздуми можуть бути корисні для мислительного моделювання процесів взаємодії окремого фотона і чорної діри у так званому "горизонті подій".

Чомусь виникає таке відчуття, що поняття "часу" все ж залишається не визначеним і невідомим, як по відношенню до елементарної матеріальної точки, елементарної матеріальної проколотої точки, окремого фотона, чорної діри, квантового поля до межі "горизонту подій" і "квазі квантового поля" за межею "горизонту подій", наприклад, тому, що залишаються не визначеними поняття "викривлення квантового поля" та принципи взаємодії "квантового поля" і "викривленого квантового поля" при так званій "сильній взаємодії", або на елементарних ділянках простору (об'єму), коли відстань між взаємодіючими тілами не перевищує відстані між елементарною довжиною хвилі електромагнітного або квантового поля.

Як не фізик-теоретик і не математик, своїм розумом я додумався до цього, по що тут і написав.
Якщо у Вас є будь-які зауваження або заперечення до цього тексту, Ви можете написати про них тут.

автор - радіоеколог, медичний психолог, 22.11.2023 року від Різдва Ісуса Христа.

Про час, визначення проблем математичної логіки щодо проблеми повноти та достовірності.

З точки зору фізико-математичної логіки проблему визначення повноти часу можна сформулювати так:
"Якщо час є поняттям повним, то він повинен бути стабільним (незалежно від системи відліку часу).
Якщо час є поняттям не повним, або не виражає повноту, то не можна стверджувати про його стабільність.
У випадку не стабільності визначення поняття часу, будь-яку систему відліку, яку приймають за основу визначення часу, необхідно вважати не повною та/або не стабільною".

24.11.2023 року від Різдва Ісуса Христа, автор тексту (визначення поняття повноти та стабільності часу) - радіоеколог, медичний психолог.