Якщо прагнути увесь час представити лише "теперішнім" часом, то, з інформаційної точки зору, можна отримати такий математичний вираз:
∞±1х^n/3→(((3х^n)±1)±∆х^n±1)/3←(1х^n)±∆х^n±1)/3, де: "∞±1х^n/3" - "майбутнє", "(((3х^n)±1)±∆х^n±1)/3" - "теперішній час", "(1х^n)±∆х^n±1)/3" - "минуле", то
ймовірнісно, це описує інформаційну катастрофу «теперішнього» часу.
Подібні процеси, мабуть, відбувалися під час розвитку аварійних подій та Чорнобильської катастрофи 26.04.1986 року.

06.01.2023, автор думки про ймовірнісну математичну модель "часу" - радіоеколог, медичний психолог.
Учора я помилково поставив дату 05.01.2022, мабуть тому, що "Новий рік" перестав мною усвідомлюватися як щось нове і перспективне.

З книги «Основи радіаційної медицини», Одеський медуніверситет, Одеса, 2002.

Хімічна активність іонізуючого випромінювання дуже висока, а біологічна активність ще вища, тому смерть організму настає внаслідок дії дуже малих енергетичних доз іонізуючого випромінювання, при яких початкові фізико-хімічні зміни лежать за межами найбільш чутливих аналітичних методів.
При таких дозах енергії безпосередні прямі порушення в хімічних зв’язках біомолекул дуже невеликі і вирішальну роль в ураженні відіграють процеси, за яких відбувається посилення первинного ефекту, що розвиваються вже після впливу іонізуючої радіації.
Істотну роль у дії іонізуючих випромінювань відіграє водна фаза клітин і тканин організмів.
Що ж відбувається під впливом іонізуючої радіації на воду?
Припустимо, що молекула води іонізується зарядженою частинкою, в результаті чого вона втрачає електрон: H2O ⇒H2O+ + e–
Іонізована молекула води реагує з іншою нейтральною молекулою води, внаслідок чого утворюється високореактивний радикал гідроксилу ОН
Вирваний електрон також дуже швидко передає енергію оточуючим молекулам води. У результаті виникає сильно збуджена молекула води Н2О*, що дисоціює з утворенням двох
радикалів Н* і ОН1:
Вільні радикали, оскільки містять неспарені електрони, відрізняються надзвичайно високою реакційною здатністю.
У присутності кисню утворюються й інші продукти радіолізу, що також володіють окисними властивостями: гідроперекисний радикал НО2*, перекис водню Н2О2 і атомарний кисень.
У клітині організму ситуація значно складніша, ніж при опроміненні води, особливо якщо поглинаючою речовиною є великі й багатокомпонентні біологічні молекули.
Таким чином, у процесі розвитку променевого ураження у біологічних об’єктів первинна активація здійснюється за допомогою радикалів, що утворюються при радіолізі води у водних фазах колоїдів клітин і тканин. Значення подібної активації полягає в тому, що акт розкладання води на радикали потребує порівняно малої енергії, а утворені радикали мають дуже високу хімічну активність.
Водні фази безпосередньо межують з поверхнями біомолекул, які мають велику кількість активних реакційних груп.
Водні містки, що розділяють ці молекули, не перевищують 3–4 молекулярних радіуси, не кажучи вже про те, що у водній фазі містяться розчинені хімічно активні органічні сполуки. За цих умов радикали, що утворилися, мають можливість безпосередньо реагувати з біомолекулами, а процеси рекомбінації мінімальні.
Радикали, що утворилися при радіолізі води (Н, ОН, НО2), окиснюють і відновлюють різні органічні сполуки. В первинній стадії променевого ураження вирішальна роль належить реакціям окиснення, і біологічна дія пов’язується з радикалами, що окиснюють, — ОН і НО2.
Дію радіації називають прямою, коли іонізуються молекули органічних компонентів клітини, і непрямою, коли випромінювання діє на біосубстрат внаслідок утворення високоактивних продуктів гідролізу води.
Йдеться про первинну дію випромінювання, коли іонізуються або збуджуються молекули, і про вторинну — коли мають на увазі наступне перетворення утворених іонів, радикалів і збуджених молекул.
Було встановлено, що далеко не вся поглинена тканинами організмів енергія іонізуючих випромінювань спричинює біологічний ефект. Імовірність такої взаємодії квантів енергії іонізуючих випромінювань з біосубстратом, коли іонізаційний акт спричинить реакції в клітинах, дуже мала (в межах 0,01–0,0001),
а кількість енергії, що спричинює загибель клітин, є дуже незначною.
Для пояснення даного феномену сформульовано 2 положення. Перше з них — принцип влучення, що характеризує особливості діючого агента — дискретність поглинання енергії.
Друге — враховує особливості об’єкта, що опромінюється (клітини), її високу гетерогенність у фізичному і функціональному відношенні, а, отже, розходження у відповіді на те саме влучення — принцип мішені.
Первісні гіпотези взаємодії іонізуючого випромінювання з біосубстратом виходили зі спрощених уявлень про механізм первинних радіобіологічних процесів на підставі суто фізичних, а пізніше — радіаційно-хімічних закономірностей, встановлених при опроміненні простих систем, без урахування специфіки макромолекул, що сильно ускладнює вже найперші етапи променевої реакції. Більш прогресивною гіпотезою є стохастична, що враховує як фізіологічні, так і індуковані випромінюванням процеси.
Стохастична гіпотеза розглядає будь-який біологічний об’єкт, зокрема, клітину, як лабільну динамічну систему, що постійно знаходиться в процесі переходу з одного стану в інший. Внаслідок крайньої складності системи будь-який такий перехід супроводжується і пов’язаний з багатьма комплексними і елементарними реакціями окремих клітинних органел і макромолекул.
Цілком природно, що в процесі життєдіяльності, завдяки впливу найрізноманітніших, не підлягаючих обліку факторів і найменших невизначеностей вихідного стану, виникає ймовірність «відмов» у елементарних ланках, а внаслідок цього і/або незалежно від них — «катастрофа» усієї системи. Згідно зі стохастичною гіпотезою, під впливом опромінення підвищується імовірність спонтанних порушень гомеостазу клітини, який підтримується численними механізмами регуляції, а первинні радіаційні фізикохімічні зміни є лише поштовхом для таких багатокомпонентних процесів, що призводять зрештою до виявленого ефекту.
Не всі променеві реакції, механізми їхнього виникнення можна пояснити з позиції безпосередньої дії іонізуючого випромінювання.
Найбільш яскравий приклад таких опосередкованих реакцій — відомий з давніх часів хворобливий стан пацієнтів, які піддаються локальному радіаційному впливу при променевій терапії, що за подібністю до алкогольної інтоксикації організму дістав назву «рентгенівського похмілля».
Певну роль у механізмі опосередкованої дії опромінення П. Д. Горизонтів надавав «радіотоксинам». На його думку, радіотоксинами можуть бути аномальні метаболіти, а також речовини, які властиві нормальному стану, але утворюються в опроміненому організмі в надлишковій кількості (гормони, продукти обміну речовин і розпаду тканин, медіатори).
Виникаючі токсини (хінони, ортохінони) впливають і на нейроендокринний апарат, що є причиною низки опосередкованих ефектів, типовим прикладом яких можна вважати згаданий стан «рентгенівського похмілля».

Не коментар до цього тексту, а просто, маленький віршик для російськомовної публіки:

Когда смотреть глаза устали,
короче стала ночь, чем день,
не потому, что света мало,
а потому, что не узреть.

Темно, и доктор не доступен.
Темно, и некому лечить.
Не знает, что поделать, доктор:
вода не может жажду утолить.

23.01.2023, автор радіоеколог, медичний психолог

Добавлено спустя 1 час 48 минут 38 секунд:
Re: Последствия 1986 г. Загрязнение Америцием 241. Наше время.
"Внаслідок чорнобильської катастрофи в Україні постраждало близько 3 млн чоловік (без м. Києва). Серед них 5237 чоловік втратило працездатність; 187 — хворіло на ГПХ, 30 тис. — захворювання яких пов’язані з наслідками чорнобильської катастрофи.
Серед населення, яке мешкає на забруднених територіях, рівень захворюваності на злоякісні новоутворення постійно збільшується, а захворюваність на рак щитоподібної залози в 1990–1998 рр. збільшилася в 2,5 разу.
Відзначено погіршання стану здоров’я всіх груп первинного обліку потерпілих. Порівняно з контрольними популяціями зросла частота переходу гострих форм захворювань у рецидивуючі та хронічні, збільшилися тривалість, хронізація й інвалідизація, ускладнився перебіг. Відзначено високу частоту поєднання кількох захворювань. Найбільшим у погіршання здоров’я дорослого населення є внесок захворювань нервової системи та органів чуття, системи кровообігу, органів дихання, травлення, кістково-м’язової, ендокринної і сечостатевої систем.
Відзначається прогресуюче погіршання стану здоров’я всіх груп первинного обліку потерпілих внаслідок чорнобильської катастрофи. У них, порівняно з непотерпілими, зросла частота переходу гострих форм захворювань у рецидивуючі та хронічні, збільшилася тривалість перебігу захворювань, схильність багатьох хвороб до ускладнень та інвалідизації. Високою є частота поєднання кількох захворювань.
Основним патогенним фактором є поєднаний вплив іонізуючого випромінювання і психологічного стресу, зумовленого катастрофою та її наслідками, що збільшуються соціально-економічною кризою в суспільстві."
Текст з книги «Основи радіаційної медицини» (стор. 135-136), Одеський медуніверситет, Одеса, 2002.

російськомовний вірш, написаний на українськомовній клавіатурі

Придёт к нам смерть, освобождать.
Зачем во тьме жить безпросветной?
Бог – свет, смерть станет утверждать?
Для света жизнь дарить не станет.
Не буду с нею спорить я.
Спрошу: а Бога как увидеть?
Смерть, отвечай: свет где взяла?
Свет жизни только лишь от Бога.
23.01.2023, автор радіоеколог, медичний психолог.

Добавлено спустя 49 минут 13 секунд:
Re: Последствия 1986 г. Загрязнение Америцием 241. Наше время.
Про критику книги «Основи радіаційної медицини», Одеський медуніверситет, Одеса, 2002.

СПІЛЬНА ДІЯ
ФАКТОРІВ РАДІАЦІЙНОЇ
І НЕРАДІАЦІЙНОЇ ПРИРОДИ
Спільна дія факторів радіаційної і нерадіаційної природи виявляє істотну модифікацію ефектів. Адитивний і нададитивний
ефекти наявні при додатковому впливі НВЧ-випромінення,
підвищеної температури. Суперечливими є результати щодо
спільної з іонізуючою радіацією дії вібрації. Поряд із нададитивним ефектом щодо вироблення умовних рефлексів відзначена радіозахисна дія вібрації в умовах поствібраційного пригнічення окисних процесів. Підвищення летальності експериментальних тварин під впливом зниженої температури нівелюється після попередньої акліматизації.
Експериментально доведено підвищення радіостійкості опроміненого організму під впливом прискорення, лазерного опромінення, високогір’я, слабкого змінного магнітного поля.
Встановлено можливість сумації і потенціювання спільної
дії іонізуючої радіації і токсичних хімічних речовин (нітрати,
солі важких металів, етанол, тютюновий дим, пестициди,
амоній, бензол, сулема та ін.)
Під впливом функціональних навантажень (патофізіологічних станів, травм, хвороб) реакція організму на вплив іонізуючої радіації змінюється.
Зовнішнє гамма-опромінення має здатність змінювати метаболізм радіонуклідів (більш високе накопичення у щитоподібній залозі йоду-131, гальмування екскреції радіоактивного брому). Інкорпорація радіонуклідів (йод-131, плутоній-239)
сприяє зміні перебігу променевої хвороби. При комбінованому
впливі зовнішнього гамма-опромінення і радіонуклідів (лужноземельні, рідкоземельні, плутоній-239) виявлено підвищення
адитивності за виникненням злоякісних пухлин.
Є дані про зміну метаболізму і біологічної дії суміші радіонуклідів порівняно з такими для ізольованих нуклідів.

Критика не професійна.
Скажу, дядьки, Вам:
ця глава, похожа більше на шпаргалку.
Зробити з неї можна план,
щоб написать главу реальну.
Життя, як книга, а у ній,
у вас були сторінки вище:
якщо "пункт 2" не зрозумілий,
читаю "пункт 1" частіше.
23.01.2023, автор радіоеколог, медичний психолог.

Про главу 10 книги «Основи радіаційної медицини», Одеський медуніверситет, Одеса, 2002.

Глава 10.
Спільна дія факторів радіаційної і нерадіаційної природи.
(Про індивідуальне розуміння перших двох речень абзацу першого тексту книги: Спільна дія факторів радіаційної і нерадіаційної природи виявляє істотну модифікацію ефектів. Адитивний і нададитивний ефекти наявні при додатковому впливі НВЧ-випромінення, підвищеної температури.)

Особиста думка:
Спільна дія факторів радіаційної і нерадіаційної природи виявляє істотну модифікацію (зміни) ефектів (впливу).
Адитивність – властивість величин, яка полягає в тому, що значення величини, яка відповідає цілому, дорівнює сумі значень величин, що відповідають його частинам, незалежно від того, яким чином поділено об’єкт і незалежно від природи об’єкту.
Поняття адитивності доцільно застосовувати для визначення порогових значень індивідуальної радіочутливості людини, а також для визначення фізіологічних меж вітальної здатності окремих органів та частин тіла, які можуть бути піддані впливу іонізуючої радіації та іншим комбінованим негативним фізичним і хімічним впливам з урахуванням фактору часу дії та часу надання невідкладної медичної допомоги.
Адитивний і нададитивний ефекти наявні при додатковому впливі НВЧ-випромінювання, підвищеної температури.
Основна небезпека НВЧ-випромінювання полягає в тому, що відбувається загальний або локальний нагрів організму, при якому значення величини енергії НВЧ-випромінювання сумується із значеннями проникаючої здатності НВЧ хвиль для кожного конкретного органу, який піддається впливу, оскільки процеси денатурації білкових і ліпідних молекул відбуваються навіть при низьких енергіях впливу, а супутній нагрів біологічних рідин порушує локальні процеси теплообміну та метаболізму.
Підвищена температура навколишнього природного середовища, робочого місця та додатковий захисний одяг, який порушує процеси теплообміну організму сприяють негативним впливам іонізуючої радіації та НВЧ-випромінюванню, під дією яких можуть відбуватися термічні, термохімічні опіки шкіри та слизових оболонок, а також органів дихання та посилюватися радіаційні опіки, у зв’язку з порушенням захисних властивостей шкіри.
Наявність збуджених хімічних елементів, у тому числі благородних газів, які здатні до ультрафіолетового випромінювання, навіть у невидимих для ока величинах, можуть значно посилити деструктивну дію радіаційного та НВЧ-випромінювання на шкіру, слизові оболонки та органи дихання.

Про вібраційні впливи у поєднанні з іонізуючим випромінюванням (особиста думка):
"Суперечливими є результати щодо спільної з іонізуючою радіацією дії вібрації."
Суперечливими є результати щодо вібраційних впливів на людину у поєднанні з іонізуючою радіацією.
Поряд з нададитивним ефектом щодо вироблення умовних рефлексів відзначена радіозахисна дія вібрації в умовах поствібраційного пригнічення окисних процесів.
Слід зауважити, що для дослідження вібраційного нададитивного впливу на людину, вона повинна бути здорова, фізично тренована та спеціально підготовлена.
Якщо вібраційний надативний вплив на людину досліджувався для персоналу, який працював на спецтехніці, в умовах додаткового захисту від загального опромінення та захисту органів дихання то дія слабких і помірних вібраційних навантажень в звичних для людини умовах праці можуть сприяти виникненню умов поствібраційного пригнічення окисних процесів.
В реальному житті, як правило, вібраційні впливи супроводжуються з іншими умовами підвищенної небезпеки та значними шумовими навантаженнями, які можуть мати значний вплив на психіку людини та її здатність виконувати точні і швидкі рухи, у стані загального пригнічення центральної нервової системи та вищої нервової діяльності.
Поствібраційне пригнічення окисних процесів може набувати небезпечних ознак у вигляді пригнічення функцій дихання і серцебиття та загального (тимчасового) порушення обмінних процесів, які можуть призводити до відчуття невгамовної спраги та втрати апетиту.
Дія іонізуючого випромінення на організм у таких умовах вібраційних навантажень може бути загальною, вибірковою або комбінованою.
Довготривалі впливи вібраційних навантажень на людину в умовах іонізуючого випромінювання майже не досліджені, так само як і довготривалі фізіологічні поствібраційні ефекти.
Дія інкорпорованих радіонуклідів на органи і тканини людини в умовах вібраційних навантажень також є не дослідженою. При потраплянні в організм людини ізотопів цезію, стронцію, плутонію та амеріцію, вібраційні навантаження можуть становити значну небезпеку для сердцевої діяльності, органів і функцій дихання кісткової та сполучної тканини, розвитку запальних процесів у суглобах, прискорення поширення ракових клітин, а також посилення радіаційного імунодифіциту.

Вібраційні впливи у поєднанні з іонізуючим випромінюванням та інкорпорованими радіонуклідами можуть призводити до виникнення больового синдрому, порушення функцій пам'яті та уваги, а також (тимчасової) дизорієнтації людини.

Особиста думка про низькі температурні умови, яка виходить за межи моєї компетентності, та освіти за спеціальностями "радіоекологія", "медична психологія":
«Підвищення летальності експерементальних тварин під впливом зниженої температури нівелюється після попередньої акліматизації»
Для людини вплив іонізуючої радіації у поєднанні з низькими температурними умовами залежить від іншивідуальних властивостей організму, спадковості, наявності запальних процесів та травм, видів фізичних навантажень та інтенсивності дихання, наявності теплого одягу, питва, гарячої їжі тощо.
Зниження температури тіла при зовнішньому опроміненні послаблює радіобіологічні ефекти непрямої дії радіації, які пов’язані їз залежністю інтенсивності хімічних, біохімічних реакцій колоїдних розчинів від температури, а також послаблює збудження води і водних розчинів, для яких збільшується теплоємність та підвищується буферна здатність із зниженням температури.
Незначне пониження температури крові сприяє покращенню функцій дихання, але велика насиченість крові киснем підвищує її окисні властивості, що призводить до збільшення утворення вільних радикалів (перекисів) та вторинного ураження клітин.
Зниження температури крові та примусове пригнічення функцій фізіологічного дихання та обмінних процесів в умовах спеціалізованих лікувальних закладів можуть застосовуватися при проведенні процедур з очищення крові (гемодіалізу) та процедур щодо набуття організмом людини тимчасового імунітету при отриманні значних доз радіації (сублетальних, летальних, а також за іншими медичними показаннями, і протипоказаннями щодо не/сумісності з іншими методами лікування).

Автор особистої думки - радіоеколог, медичний психолог.
перевірте, будь-ласка, правильність мого мислення.
24.01.2023.

З урахуванням "Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки" (ДСП 6.177-2005-09-02) та визначення "радіоактивних відходів: це розчини, вироби, матеріали, біологічні об'єкти, які вміщують радіоактивні речовини в кількостях, що перевищують величини, які встановлені діючими нормами та правилами і не підлягають подальшому використанню на даному або будь-чкому виробництві та в експерементальних дослідженнях. До радіоактивних відходів відносяться також відпрацьовані джерела іонізуючого випромінювання, які не знаходять подальшого застосування, відпрацьоване ядерне паливо, яке не придатне до подальшої переробки з метою регенерації матеріалів, що діляться та вилучення цінних компонентів", яке наведене в книзі "Сховища радіоактивних відходів в Україні", Київ-2008, сидячі на робочому місці, і думаючи про танкову гармату, калібру 120мм зі снарядами із збідненого урану, я намалював простим олівцем принципову схему індукційного поршньового бета-реактору "калібру 80мм" із стінками робочого циліндру товщиною 20мм. Основним принципом дії такого дослідницького реактору передбачаю електро-індукційний розігрів контактного типу (у тому числі за рахунок механічного та електромагнітного тертя) робочих поверхонь реактору та поршня з метою підвищення робочої температури поверхонь, що взаємодіють, та робочого тіла, яке буде подаватися в реактор, а також додаткового "робочого тіла", яке може використовуватися для охолодження робочого об'єму реактора (циліндру) та видалення з нього залишкового радіоактивного матеріалу (продуктів активації).
Питання, які залишаються "розумово" не вирішеними:
- який вид робочого тіла можна використовувати в камері згоряння подібного реактору;
- яким повинен бути робочий цикл такого реактору: двотактний або чотиритактний;
- який матеріальний та агрегатний стан робочого тіла, з урахуванням фізичної надійності матеріалів, може бути, якщо в контактній зоні "циліндр-поршень" буде утворюватися плазмоподібна речовина підвищеної радіоактивності та гама активності.

Сиджу, туплю, в своїм неробстві,
і, думаю: коли помру,
яке скажу я Слово Богу,
якщо я душу загублю?

Не знаю, навіть, що сказати.
Не зможу думати про те,
який, без тіла, розум мати,
і чим душа безсмертна є.

30.03.2023, автор радіоеколог, медичний психолог.

Постановка наукового завдання (формулювання проблематики досліджень) гіпотетичного електро-індукційного реактору (бета)електронного потенціювання поршньового типу:
1. Дослідження процесів виробництва радіоактивних матеріалів низької активності.
2. Дослідження умов обробки низько активних радіоактивних матеріалів та фізичних, часових і контактно-просторових параметрів взаємодії низько активних радіоактивних матеріалів в умовах електронно-емісійного потенціювання та гама опромінення.
3. Отримання радіохімічних сумішей газів та рідин.
4. Дослідження пірофорних властивостей низько активних сплавів радіоактивних металів.
5. Отримання гідритів низько активних сплавів радіоактивних металів.
6. Отримання карбідів низько активних сплавів радіоактивних металів.
7. Дослідження процесів електрохімічної окислюваності та стійкості до окислюваності низько активних сплавів радіоактивних металів.
8. Дослідження умов об’ємного детонування газо-паливного робочого тіла (суміші) в умовах електронно-емісійного потенціювання та гама опромінення низько активних сплавів радіоактивних металів в залежності від фізичних, часових і контактно-просторових параметрів взаємодії.

Тоска і скука, день чудовий,
Зима весною нам прийшла,
десь, на природі, є свобода,
колись, мабуть, було життя...

Життя, це, зовсім, не херня.

Чому з херні, херня виходить?
А, як з херні зробить продукт?
Щоб цей продукт не був херовий,
Щоб світленьким, як сонце був?
Херню як світлом освітити,
і, щось херове освітлити?
І, як прискорити процес,
щоб для херні пішов регрес,
прогрес для світла наступив,
щоб не херня була, а мир.

30.03.2023, автор вірша - радіоеколог, медичний психолог.